В неділю 12 грудня на словацько-українському кордоні між селами Убля та Великий Березний у вузькому колі згідно з протипандемічними правилами зустрілися заступники скаутських молодіжних організацій в Словаччині – Східнословацької скаутської області Словацького скаутінгу та Союзу скаутів «ПЛАСТ» українсько-русинської національносіті в Словаччині, щоб пластунам зі Закарпаття передати традиційний Віфлеємський Вогонь Миру. За «ПЛАСТ» Словаччини вогонь передали член Крайової пластової булави, пластун сеніор Вородимир Кравець, юнацтво репрезентували Петро Алексій Бегені та Луція Пашмікова, новацтво Христина Кравець.

BВіфлеємський Вогонь Миру скаути всієї Європи розповсюджують вже кілька десятиліть. В цьому році вогонь почав палати 11 грудня в австрійському місті Салцбург, дe розгорівся від полум‘ячка заради пандемії літаком привезеного в кінці листопада з Базиліки Різдва Господнього y Віфлеємі. Ще в той самий день Віфлеємський Вогонь Миру почав розповсюджуватись в цілу Європу. Світло несе в собі послання спокою, любові, миру та єдності – загальнолюдських цінностей, притаманних людям, незалежно від їхнього віросповідання чи приналежності до церкви, або без релігії.

Традиція Віфлеємського Вогня Миру в Європі сягає до 1099 року, до часів хрестових походів. Один із учасників походів, молодий чоловік з італійського міста Флоренція, пообіцяв, що якщо виживе, то принесе додому полум’я від «вічного» світла, яке горить у Віфлеємі. Він дотримав свою обіцянку і на Різдво 1099 року повернувся до Флоренції із запаленою свічкою, полум’я якої йшло з Віфлеєму. Свічку поставили в церкві, і звідти інші жителі Флоренції занесли світло в свої домівки. Ця традиція триває й донині, і вифлеємське світло стало символом надії, любові та розуміння.