НЕЛЕГКІ ПЕРШІ РОКИ ДІЯЛЬНОСТІ (1992 - 1995)

Після оформлення всіх необхідних документів для започаткування роботи Пласту і виходячи з Постанови установчого З'їзду пластової організації Чехословаччини та на основі прийнятих Постанов III-ої Конференції КУПО, на черговому засіданні КПС і КПРади 22 грудня 1991 р. було ухвалено такий План діяльності КПО Чехословаччини на роки 1992-1994:

- Протягом трьох років поширити пластову організацію до всіх районів, де проживають українці, створити пластовий гурток у Празі, збільшити кількість членів Пласту в Братиславі, Кошицях та Пряшеві. (Для уточнення: пластові гуртки у трьох згадуваних містах засновано після літнього табору «Карпати-91» у Миковій).
Відпов.: всі члени КПС та КПРади під керівництвом пл. сен. Левка Довговича та пл. сен. Павла Дуркота.
- У роботі всіх існуючих і новоутворених гуртків завести систематичність і поглибити пластові форми діяльності.
Відпов.: керівники гуртків, під проводом ст. пл. Ігоря Довговича.
- З допомогою КПО України, Німеччини й Польщі проводити вишкіл виховників для новаків(-чок), юнаків(-чок).
Відпов.: ст. пл. Беата Бегені, ст. пл. Людвіг Шолтис, під проводом ст. пл. Ігоря Довговича.
- Щорічно зорганізувати один, а в міру можливостей, і більше літніх пластових таборів та коротші літні й зимові зустрічі, за участі молоді з України, Німеччини, Польщі, евентуально і з дальших країн, де працює Пласт, або й інші українські молодіжні організації.
Відпов.:пл. сен. Левко Довгович, ст. пл. Ігор Довгович, ст. пл. Беата Бегені.
- Налагодити співпрацю з скаутськими організаціями Чехії та Словаччини.
Відпов.: а) в Чехії - Марко Березовський,
б) в Словаччині - ст. пл. Богдан Копчак.
- З допомогою КПО України, Німеччини, Польщі висилати найактивніших пластунів(-нок) до пластових таборів згадуваних країн.
Відпов.:пл. сен. Левко Довгович.
- З допомогою Головної пластової булави (далі ГПБ) забезпечити належну репрезентацію КПО Чехословаччини на Ювілейній міжнародній пластовій зустрічі (ЮМПЗ) у 1992 р. в Америці, з нагоди святкування 80-річчя заснування Пласту в Україні (1912-1992).
Відпов.: пл. сен. Левко Довгович.
- Відшукати всіх колишніх членів Пласту на Закарпатті й Пряшівщині, які проживають в Чехословаччині, запрошувати їх до участі в літніх таборах та запропонувати стати дійсними, або почесними членами КПО Словаччини.
Відпов.:Марко Березовський та ст. пл. Богдан Копчак.
          Необхідно, однак, констатувати, що, через несприятливі умови для роботи Пласту в Словаччині - поступова ліквідація малокласних шкіл в наших селах, переведення дітей у словацькі школи, брак відданих народній справі осіб, охочих жертвувати свій вільний час для молоді та недостача фінансових ресурсів для забезпечення побуту на літніх та зимових зустрічах, а, зокрема, без будь-якої підтримки, навіть до певної міри і ворожого ставлення з боку окремих керівників діючих в той час українських організацій та установ, але й з боку переважної частини української інтелігенції - ухвалений план діяльності не вдалось повністю реалізувати.
          Але й наперекір несприятливим умовам, КПО все ж таки зорганізувала дотепер 13 Крайових міжнародних пластових літніх таборів, 19 кількаденних міжнародних літніх та зимових зустрічей і мандрівних таборів та 11 Літніх шкіл українознавства (далі ЛШУ), з яких дві було реалізовано в Україні.
          Далі в хронологічному порядку наведемо статистичні дані, разом з короткими коментаріями про діяльність Пласту уже в самостійній Словацькій Республіці від 1992 року по сучасність:
          У повідомленнях для учителів і батьків про реалізацію літніх таборів керівництво Пласту щороку попереджує, що всі учасники літніх чи зимових зустрічей повинні володіти українською мовою, або діалектом. Учасники таборів мусять дотримувати таке бажання керівників табору. Цей внутрішній «закон» дотепер вдавалось дотримувати, треба, однак, констатувати, що з кожним роком ця справа погіршується, через дуже швидку асиміляцію українського населення Пряшівщини. Але й наперекір тому і в цьому році (2008) вдалось досягнути нашу мету і протягом 9 днів побуту в таборі дітки навчились говорити українською мовою або діалектом та писати й читати по-українські.
          На початку 1992 року КПС звернулось листом під назвою «Звернення-прохання» до українських установ і приватних осіб, щоб, в міру своїх можливостей, допомогли Пласту фінансовими пожертвами на діяльність організації. Подаємо скорочений зміст листа:
          «Шановні Друзі!
          У вересні минулого року відбувся у Пряшеві Установчий з'їзд молодіжної організації Пласт (український Скаутизм), який за першої Чехословацької Республіки, разом з «Просвітою», проводив між молоддю Закарпаття і Пряшівщини велику національно-усвідомлюючу роботу.
           Установчий з'їзд обрав Крайову пластову старшину (КПС) та Крайову пластову раду (КПРаду).
          На світовій Конференції українських пластових організацій (КУПО) у Нью-Йорку в жовтні 1991 р., чехословацьку молодіжну організацію Пласт прийнято за члена КУПО, разом з Україною та Польщею, як 9 країну світу. У склад КУПО, крім згадуваних держав, входять ще пластові організації - Австралії, Америки, Англії, Аргентини, Канади та Німеччини.
          Нав'язуючи на довгорічну діяльність в минулому, хочемо в сучасному й майбутньому виховувати молодь в дусі традицій наших предків, відданою своєму народові, чесною і всесторонньо підготовленою у життя для користі й добра Батьківщини й рідному народові.
         Крайова пластова організація (КПО) в Чехословацькій федеративній Республіці (ЧСФР) приділяє в сучасному увагу поширенню пластових гуртків у Братиславі, Кошицях, Пряшеві, Празі, організації нових гуртків в регіоні Пряшівщини та підготовці літніх таборів. Від 25. 07. до 09. 08. 1992 р. відбудеться дальший літній табір у Миковій - КПТ «Карпати-92».
          Тому звертаємось до Вас з проханням, щоб, в міру своїх можливостей, допомогли грошовими внесками на спільну благородну справу, щоб ми могли організувати зустрічі нашої молоді частіше. Поки що Пласт у ЧСФР не отримує на діяльність жодні фінансові дотації - всі видатки покриваємо з власних грошей та з грошей добрих людей.
          Разом з цим «Зверненням-проханням» пересилаємо Вам чек з числом банкового рахунку Пласту та заяви до вступу в організацію Пласт і Вас, і Ваших діточок - якщо буде Ваша воля. Заяви і повідомлення - чи Ви були вже членом Пласту колись, просимо надіслати на адресу: Довгович Левко, вул. Пайорова 14, 040 01 Кошиці. Прізвища всіх жертводавців опублікуємо у річних звітах, в пластових виданнях і за кордоном.
          Дякуємо за порозуміння і підтримку!
          Вітаємо Вас всіх з пластунським вітанням: СКОБ - Сильно-красно-обережно-бистро!
                                                                                 С К О Б!
                                                                                                                                                      Левко Довгович,
                                                                                                                                                       голова КПС в ЧСФР
          Листи подібного змісту і в перекладі на словацьку мову були надіслані і в кількох дальших роках. Жертводавців знайшлось не багато - але й їм належить щира подяка від нашої молоді!
У червні 1992 р. КПС подало заяву Раді молоді Словацької Республіки про прийняття в члени Ради. Найвищий орган ради розглядав прохання Пласту і вирішив прийняти Пласт Словаччини спостерігачем в Раді молоді, без права вирішального голосу. І це рішення свідчить про відношення словацьких урядових установ до української молоді Словаччини. Побоювались, мабуть, що з новим членом Ради будуть змушені ділитися грошовими дотаціями з Міністерством шкільництва Словацької Республіки (далі МШ СР), призначеними для діяльності словацької молоді.
          Другий літній, уже міжнародний Крайовий пластовий табір (далі КПТ) «Карпати-92», проходив від 25. 07. до 09. 08. 1992 р. знову у селі Микова. Разом з булавою було 77 учасників, з того 8 осіб з України, 5 з Польщі, 1 юнак з Австрії та два виховники для новацтва - Адріана та Юрій Слижі з Америки.
          Учасником табору був і пл. сен. Михайло Штефуца з Братислави, комендант останньої Лісової школи на Закарпатті у 1938 р., який з останньої прощальної ватри Лісової школи приніс у Микову вуглик і тим вугликом символічно запалив Пластову ватру у Миковій, передаючи ніби естафету пластунів Закарпаття відродженому Пласту Словаччини. Розповів про те, як зберігав отой вуглик 54 років і весь час вірив, що Пласт на Закарпатті й, аналогічно, на Пряшівщині, відродиться. Цей символічний вчинок друга Михайла зробив неабияке враження на учасників табору у Миковій. Кожний учасник літнього табору «Карпати-92» отримав з останньої прощальної ватри у Миковій вуглик, щоб символічно запалювати пластові ватри і в Польщі, і в Україні, і в Америці, підтверджуючи єдність Пласту у цілому світі.
          Від 1 до 3 травня 1992 р. ст. пл. Ігор Довгович пройшов у Німеччині вишколом Ради Орлиного Вогню для роботи з новацтвом.
          В серпні 1992 р., у Німеччині, у вишколі для роботи з молоддю, під доглядом голови КПС Словаччини пл. сен. Левка Довговича, брали участь 4 юначки та 2 юнаки.
           Від 1 до 9 серпня 1992 р. зорганізовано мандрівний табір на Снинщині, під назвою «Стежками рідного краю», за участі 12 членів Пласту та СМК.
          У другій половині серпня 1992 р. проходила в Америці Ювілейна міжнародна пластова зустріч (ЮМПЗ) з нагоди 80-річчя заснування Пласту в Україні (м. Львів, 1912-1992). За пластову організацію Словаччини в цьому святкуванні брав участь ст. пл. Ігор Довгович, якому подорожні витрати і побут оплатила ГПБ.
          У листопаді 1992 р. КПС України проводила вишкіл Ради Орлиного Вогню. З Словаччини у вишколі брав участь ст. пл. Роман Довгович.
          80-річчя заснування Пласту в Україні (1912-1992) та 70-річчя Пласту на Закарпатті (м. Берегово, 1921 р.) КПО Словаччини відзначила виданням збірничка пластових, стрілецьких та популярних народних пісень, під назвою «У горах Карпатах», видання якого фінансово підтримали - подружжя Костюків з Ґлен-Спей та пл. сен. Василь Маркусь з Чикаго - Америка.
           Заприсяження і переведення новацтва та юнацтва відбулось 30 січня 1993 р. в «Руському домі» у Пряшеві на зимовій зустрічі пластунів Словаччини. Було присутніх 30 пластунів і кандидатів вступу в члени Пласту, їхні батьки та прихильники Пласту з Братислави, Кошиць, Пряшева, Гуменного, Михайлівець, Меджилаборець, Стащина - разом 72 особи. Зустріч закінчилась виставою здраматизованого різдвяного вертепу у виконанні кошицьких юнаків і юначок й двох членів СМК з Кошиць.
          У1993 р. читці-декламатори, члени Пласту та Союзу молоді Карпат, разом з Українським хором «Карпати» та молодіжним оркестром «Музики Ювеналіс» з Кошиць, відзначили Шевченківські дні: 22 березня у Пряшеві, 3 квітня в Празі, у всесвітньовідомому залі «Празького вар'єте», для українців Чехії, головним організатором була організація «Українська ініціатива в Чехії», під керівництвом голови, відомої діячки-патріотки Лідії Райчинець, а 4 квітня, для Українців Моравії, в шахтярсько-промисловому центрі, в місті Острава, організатор - голова «Української ініціативи Моравії», пан Василь Ваник.
          В 1993 р. запропоновано керівництву Пласту взяти участь з молоддю Словаччини на молодіжній зустрічі в Україні, складовою частиною якої була і 2-ша Літня школа україністики.
Від 20 липня по 9 серпня 1993 р. 23 юначок і юнаків, в тому числі кілька членів СМК, з Словаччини - (з чотирма керівниками - пл. сен. Олена й Левко Довговичі й ст. пл. Ігор Довгович з Кошиць та пл. сен. Марія Лешко зі Свидника), разом з українською молоддю з Польщі, Югославії, Казахстану та дальших міст з цілої України - були учасниками Міжнародної літньої школи україністики, яка проходила у таборі «Червона Калина» біля Трускавця, на Дрогобиччині та у місті Львові. З 208 осіб молоді вищезгаданих країн та регіонів України найактивнішими були пластуни й молодь з Словаччини, які у таборі «Червона Калина» щодня організували програму з пластовими елементами (пластові ватри, змагання, в'язання вузлів тощо), до якої включали і решту молоді. Учасники ЛШУ відвідали музей та рідне село Івана Франка, музеї міста Львова. Молодь із Словаччини поклала квіти подяки на Личаківському цвинтарі на могилу Івана Франка та дальших визначних діячів нашого народу.
          Чималим виховним моментом для всіх учасників було урочисте святкування 80-ти річного ювілею заснування Пласту в Україні (1912-1992), що проходило в серпні 1993 року під час побуту молоді з Словаччини у Львові. Учасниками величавих урочистостей були і пластуни з усіх 9-ти країн-членів КУПО, тобто з Австралії, Америки, Англії, Арґентини, Канади, Німеччини, Польщі, Словаччини та України. Після св. Літургії у кафедральному храмі св. Юрія, пластуни з вищезгаданих країн, під пластовими хоругвами та прапорами своїх держав, пройшли військовим кроком вулицями Львова і поклали квіти подяки до пам'ятника Івана Франка та до пам'ятника Тараса Шевченка на Театральній площі, де і проходила офіційна програма святкування пластового ювілею. Урочиста св. Літургія, похід вулицями Львова під звуки пластових стрілецьких і народних пісень, офіційна програма на площі, післяобідня мистецька програма на стадіоні «Україна» та зустрічі з пластунами 9-ти країн світу, залишили незабутні враження у молоді зі Словаччини.
          Від 9 до 19 серпня 1993 р. пл. учасник Володимир Кравець і пл. розвідувач Роман Довгович, разом з пластунами з Німеччини й Польщі, були на Україні у міжнародному пластовому таборі під назвою: «Там, де Прут», організатором якого була КПО України.
          14 листопада 1993 р. була підписана угода між КПС та СМК про заснування асоціації молодіжних організацій русинів-українців Словаччини, метою якої було - спільними силами домагатись всесторонньої підтримки від компетентних установ Словаччини для діяльності Пласту й СМК та подальша співпраця. Угоду підписали голова Пласту, пл. сен. Левко Довгович та голова СМК, Петро Кимак-Фейко.
            3-6 січня 1994 року відбулась зимова зустріч у Високих Татрах за участі 16-ти юначок, юнаків та старших пластунів з Кошиць і сіл з регіону Снинщини. Учасниками зустрічі були і 3 члени СМК. Проводились різні розмови з історії, літератури, культури, високогірні мандрівки-прогулянки. Керівниками зустрічі були ст. пл. Ігор і Роман Довговичі, організаційні справи - пл. сен. Левко Довгович.
           25 січня 1994 р., за підписом голів Пласту й СМК, був надісланий лист голові Уряду Словаччини, пану Володимиру Мечьяру, для переоцінки підходу представників словацького Уряду щодо підтримки діяльності русинсько-української молоді Словаччини - без будь-якої відповіді.
25 червня 1994 року було здійснено ІІ-ий Крайовий Пластовий З'їзд (КПЗ'їзд) уже тільки Словаччини, оскільки Чехію і Словаччину розділено на дві держави. На З'їзді брав участь і голова Головної Пластової Булави (ГПБ), пл. сен. Орест Гаврилюк з Америки, який піддав гострій критиці Статут КПО Словаччини та вимагав зміни у Статуті, а саме: у преамбулі Статуту ми мали: «Бог і Батьківщина», а друг Орест Гаврилюквимагав, що мусить бути - «Бог і Україна», не розуміючи специфічні суспільно-політичні обставини на Словаччині - Статут з такою преамбулою Міністерство внутрішніх справ Словаччини ніколи б не зареєструвало.
           На З'їзді було обрано новий провід КПО, у склад КПС ввійшли: пл. сен. Левко Довгович - голова, пл. сен. Марія Рибак з Братислави - заступник голови, ст. пл. Ігор Довгович - крайовий комендант новацтва та юнацтва, пл. сен. Олена Довгович - скарбник і діловод, пл. сен. Валентина Гуменик з Пряшева - член. Обрано і нову КПРаду - пл. сен. Павло Дуркот з Пряшева - голова, пл. сен. Марія Ганко з Кошиць - заступник голови, пл. сен. Марія Лешко зі Свидника - член.
          Від 2 до 17 липня 1994 р. реалізовано літній КПТ «Карпати-94» в селі Гуменський Рокитів з участю 79 осіб, з того 18 з України та 1 юнак з Австрії. Програма проходила у двох підтаборах: новацький - «Гей, готуйсь» - 33 учасники, з того 13 з України; юнацький - «Карпатський промінь» - 19 юначок і юнаків з усіх регіонів Словаччини та 1 юнак з Австрії. 12-членна булава, в склад якої входили і виховники з України - в новацькому 3, а в юнацькому 2. В таборі для талановитої молоді організовано і школу живопису. Лектор - відомий закарпатський художник Віктор Демидюк.
          Подібно до попередніх таборів, і літній пластовий табір «Карпати-94», був дальшим позитивним явищем і досвідом у роботі КПО Словаччини. Наприклад: позитивні враження на початківців зокрема між новацтвом, поява кількох юначок і юнаків з попередніх таборів, які, під доглядом головних виховників, вже самостійно проводили окремі таборові програми, а саме: ст. пл. Наталка Ґодарська з Гуменного, Славко Рибак з Братислави, Андрійка Личко, Володимир Кравець і Роман Довгович з Кошиць. Позитивним явищем була і більша кількість молоді з регіонів, зокрема з Гуменського, та вперше участь новацтва із Свидника.
           Після урочистого закриття та мистецької програми учасників табору для батьків і гостей, на скромненькій прощальній «гостині з кавою», відбулась цікава подія. Від одного новака - учасника табору виховники вимагали, щоб говорив хоч би на діалекті, а він з плачем виправдався, що його батьки вдома і з ним, і між собою говорять по-словацьки, тільки з бабкою говорять «по-нашому», тому він не знає «бесідувати». 15- денний побут у таборі вистарчив для того, щоб новачок гарно заговорив майже літературною мовою, а під час «гостини», перед усіма присутніми, вголос звернувся до своїх батьків: «Татку й мамко, від сьогодні будете зі мною говорити по-нашому!!!». Для організаторів табору такі слова більше вартують, ніж сто тисячний грошовий подарунок!
           Від 7 до 17 липня 1994 року проходив уже 3-ій річник Міжнародної школи україністики в Україні. КПО Словаччини вислала в Україну 6 юначок, які побували на лекціях у Львові, Києві та частково у таборі у Карпатах. Учасниками літньої школи була, крім молоді з Пряшівщини, й українська молодь з Білорусі, Польщі, Югославії, Молдови та з різних міст України. Керівником групи з Словаччини був ст. пл. Святослав Довгович.
           10-14 серпня 1994 р. проходила в Києві Світова конференція Центрального союзу українських студентів, на яку КПО Словаччини, під керівництвом ст. пл. Ігоря Довговича, вислала у Київ 3 пластунів та одного члена СМК як повноправних представників-делегатів за Словаччину. Складовою частиною Конференції був і огляд історичних та культурних пам'яток, музеїв міста Києва. Результати і враження з Конференції для учасників з Словаччини були, мирно кажучи, досить непереконливими і песимістичними, практично не були прийняті жодні пропозиції до подальшої діяльності та співпраці студентської молоді цілого світу в майбутньому - за словами учасників з Словаччини: «зійшлись і розійшлись». Позитивним явищем для учасників було - подив над прекрасними пам'ятками й архітектурою стародавнього «стольного граду» Киева.
            23 у Пряшеві, а 24-25 вересня 1994 р. КПО, у співпраці з СМК, зорганізувала у селі Терня (близько Пряшева), на дачі проф. Юрія Бачі, зустріч 14 активних юначок і юнаків Пласту та СМК з Кошиць, Пряшева, Гуменного, Меджилаборець. На зустрічі обговорено сучасні проблеми, форми і методи роботи, заміряні на активізацію нашої молоді. Подано інформації про історію українського молодіжного руху в Словаччині, про історію Пряшівщини та України. Частковим спонсором був проф. Юрій Бача. Мета зустрічі - вишкіл старшої молоді для роботи з молоддю.
            25 жовтня 1994 р. зорганізовано одноденний туристичний похід на руїни Капушанського замку за участі 11 пластунів і пластунок та 4 членів СМК. Програму прогулянки підготували члени пластового гуртка з Кошиць. Керівник - Андрій Корба.
         Вважаємо необхідним подати інформацію, що у 1991 р. була відновлена і діяльність колишнього Союзу молоді Карпат (далі СМК), з якою Крайова пластова організація співпрацювала до 1994 р., після якого новообраний Провід СМК не мав зацікавлення далі співпрацювати з Пластом, але і наперекір тому, окремі чільні представники і члени СМК й надалі брали участь в окремих пластових зустрічах.
           Крім літніх і зимових зустрічей у 1994 р., найбільшим досягненням КПО, посередництвом пластового гуртка в Братиславі, під проводом пл. сен. Марії Рибак, можна вважати започаткування роботи української недільної школи в місті Братислава.
            Від 28 грудня 1994 до 3 січня 1995 р., КПО зорганізувала зимовий табір юнацтва та старших пластунів і кілька членів СМК. Табір відбувся в селі Батізовце, на підгір'ї Високих Татер. Під час побуту в таборі здійснено високогірні прогулянки, лижні з'їзди, тощо. Гарно пройшла і зустріч Нового 1995 року. У таборі було 21 юнак і юначок з Гуменного, Кошиць, Пряшева та з сіл Габура й Убля. Учасником табору був і ст. пл. Юрій Керницький з Німеччини. Керівники табору - ст. пл. Ігор та Роман Довговичі. Організаційні справи та харчування забезпечували пл. сен. Олена та Левко Довговичі.
           8-10 липня 1995 р. відбулась мандрівка на велосипедах до містечок Стащин, Снина, водоймище Старина - аж на словацько-польсько-український кордон. 15-ти членна група молоді брала участь у щорічній зустрічі мешканців 7-ми виселених українських сіл, внаслідок побудови водоймища Старина - керівники ст. пл. Ігор та Роман Довговичі.
            Від 12 до 23 липня 1995 р., в прекрасному середовищі Бескидів-Карпат, на березі ріки Попрад, в оселі Меджиброддя, здійснено Літній КПТ «Карпати-95» за участі 58 осіб, з того 1 юнак з Австрії, 1 з Америки, дві юначки з України. 
            Зайняття проходили знову в двох підтаборах:
1. Новацький - «Ми маленькі пластуни - майбуття народу» - 20 новачок і новаків та 3-членна булава - пл. сен. Марія Рибак з Братислави - комендант, ст. пл. Славка Ройко з Курова (Бардіївщина) - сестричка, пл. розв. Володимир Кравець з Кошиць - братчик.
2. Юнацький - 25 учасників і 3-членна булава: ст. пл. Ігор Довгович - комендант юнацького та цілого літнього табору, ст. пл. Роман Довгович і ст. пл. Петро Бакош з Кошиць - інструктори.
          Найцікавіші програми для учасників обидвох підтаборів - Свято Івана Купала, змах до висот, ватри з пластовими піснями та іграми, теренові гри, тощо.
          Комендант табору «Карпати-95», ст. пл. Ігор Довгович, у своєму звіті подав таку характеристику: «Позитивні явища - велика активність на всіх зайняттях, практичність під час теренових ігор і орієнтація в природі та в лісі, добра фізична підготовка, дисциплінованість і послух до членів булави. Негативні - мовні проблеми - були діти, які на початку не хотіли говорити ані на діалекті і наперекір тому, що батьки українці і роками працюють в українських установах. Але були й такі діти, які спочатку говорили на діалекті, а під кінець побуту вже гарно говорили українською мовою... Усі учасники були набагато активнішими у виконуванні програми, ніж у попередніх таборах. Охота включатись в програму була великою несподіванкою і для членів булави... Булава виконувала свої обов'язки на належному рівні, з порозумінням та індивідуальним приступом до кожного учасника табору».
          З оцінки коменданта табору «Карпати-95» можна зрозуміти, що було досягнено чималий прогрес у роботі Пласту в напрямі поглиблювання змісту пластових традицій, але й незавидний стан національної свідомості українського автохтонного населення Пряшівщини.
           У зв'язку з національною свідомістю, або «несвідомістю», необхідно стисло нагадати історичні події та факти, які, після закінчення другої світової війни, відіграли позитивну та негативну роль у процесі усвідомлювання української молоді, але й українського автохтонного населення Пряшівщини взагалі.

ВІЧНИЙ БІЙ - БРАК ГРОШЕЙ І ПІДТРИМКИ ВЛАСНИХ (1995 - 2000)

          Виходячи з вищенаведеної оцінки коменданта КПТ «Карпати-95» й актуальних негативних обставин і складних умов роботи з молоддю, Керівництво Пласту (практично сім'я Довговичів і кілька дальших ентузіастів) все ж таки вирішили:
1. Оскільки у 1995 році через брак грошей не вдалось виїхати на наші села, щоб з допомогою учителів поширити ідеї скаутизму на основних школах, вирішено зробити все необхідне для забезпечення грошей хоч би для здійснення літнього табору «Карпати-96», в якому зосередити активніших і національно свідомих учнів з тих 15 українських шкіл, які ще залишились на Пряшівщині (заради цікавості - у 1966 р. було ще понад 272 українських середніх та основних шкіл, на яких викладовою мовою була українська, виняток творили тільки середні фахові школи, на яких фахова термінологія викладалась словацькою мовою), щоб познайомити і не членів пластової організації з головними принципами діяльності Пласту і таким чином спробувати заохотити ширше коло молоді до пластової роботи, поширити членство, створити пластові осередки і в окремих більших селах та містечках Пряшівщини, де, на історичних землях нашого народу, компактно проживає автохтонне українське населення.
2. Виходячи з факту, що українське шкільництво на Пряшівщиі було зліквідоване, спробувати зорганізувати першу ЛШУ в Словаччині, для здійснення якої випрацювати концепцію й відповідну навчальну програму.
3. Через активних членів пластової організації включатись в цілому регіоні Пряшівщини до всіх культурно-суспільних заходів, які організували українські установи між нашим населенням, щоб і такою формою поширювати заміри Пласту між українською громадою.
          Плановані заміри КПО Словаччини на 1996 рік, через вищенаведені причини (брак українських шкіл та відданих народній справі учителів тощо), були тільки частково сповнені, хоч, за загальною оцінкою керівництва Пласту, 1996 рік у діяльності пластової організації Словаччини від 1991 р. був чи не найбагатшим. Для ілюстрації наведемо хронологічно окремі заходи, організовані КПО протягом 1996 року, в яких брав участь ширший актив керівництва та членів пластової організації:
- Під час Різдвяних свят (січень 1996 р.), як і в попередніх і наступних роках, члени Братиславського та Кошицького гуртків ходили по українських хатах з колядою та Новорічними віншуваннями.
- 13 січня 1996 року, як і щороку, пластова організація була співорганізатором «Маланчиного вечора» в Кошицях, на якому, за Юліанським календарем та за різдвяними й новорічними традиціями нашого народу, вітало Новий рік понад 500 учасників, в тому числі й 50-ти членний хоровий колектив з Дрогобича. В Братиславі пластовий гурток був також співорганізатором «Маланчиного вечора» в 1996 р.
- 16 березня 1996 року здійснено в Кошицях урочисту академію, присвячену Тарасу Шевченку. Перед більше як 350 глядачами з музично-літературною програмою виступив Український хор «Карпати», а невмирущі слова Тараса та про Тараса декламували активні члени пластової організації, юначки й юнаки з Пряшева та Кошиць. Вступне слово про Шевченка виголосив Надзвичайний і Повноважний Посол України в Словаччині - Дмитро Павличко. Урочисті Шевченківські концерти у вищезгаданому мистецькому виконанні відбулись і в Братиславі, Гуменному та Пряшеві.
- В травні братиславський гурток зорганізував для дітей української недільної школи прогулянку кораблем по Дунаю з Братислави на руїни замку «Дєвін». В тому ж місяці відбулась зустріч братиславських пластунів і їхніх батьків з послом України в Словаччині - паном Дмитром Павличком. В червні зорганізував туристичний похід у Малі Карпати. Крім впізнавання природи, пройшли і спортивні змагання по футболу й волейболу та теренові гри. Члени братиславського гуртка протягом цілого року допомагали старшим сеньйорам - українцям - робили для них покупки, прибирали тощо.
- Від 3 до 7 липня реалізовано мандрівний табір для 15-тичленної групи пластунок і пластунів та членів СМК з Пряшівщини, в тому числі й семичленна група юнацтва з Ужгороду (керівник ст. пл. Леся Глуханич). Таборування проходило у регіоні українських сіл Криве, Новоселиця, Убля, Улич, на Рябій скалі, недалеко словацько-українсько-польського кордону та біля водоймища «Старина», де вже учасники мандрівного табору вдруге були учасниками скорботної зустрічі виселених мешканців з 7-ми українських сіл. Керівником мандрівного табору був ст. пл. Ігор Довгович.
- Від 4 до14 липня 1996 р. 4 студенти вищих учбових закладів з міста Кошиці були учасниками міжнародної зустрічі української молоді у Львові та в Києві. Керівник Андрій Корба.
- Від 10 до 21 липня 1996 р. відбувся міжнародний літній КПТ «Карпати-96» у селі Хмельова, в якому, дякуючи національно-свідомим учителям, під керівництвом директорки школи Анни Дзубак, ще збереглась одна з основних шкіл (тобто 8 класів) з українською мовою навчання. В рамках КПТ здійснено і 3-ий річник ЛШУ, але першої ЛШУ в Словаччині (дві попередні, за участі молоді зі Словаччини, були організовані на Україні), яку КПС зорганізувала з фінансовою допомогою надації Джорджа Шороша, і таким чином була можливість запросити на літню зустріч учнів з українських шкіл Пряшівшини. Тому й програма табору мала специфічний зміст. У зв'язку з поєднанням програми «КПТ-96» з програмою ЛШУ, до літнього табору було зроблено вибір пластунів, які вже кілька разів побували в наших пластових таборах, щоб допомогли реалізувати пластову програму і пов'язати її з програмою ЛШУ. Протягом 10-ти днів, учасники «КПТ-96» та ЛШУ познайомились з історією, літературою, мовними питаннями, етнографією та визначними постатями нашого народу, з акцентом на пряшівський регіон, щоб і таким способом пробудити у молоді національну гордість до «свого», тощо. В КПТ «Карпати-96», разом з 10-тичленною булавою, було 91 осіб.
           Програма табору проходила в двох підтаборах під спільним гаслом: «Пізнай свій рідний край - пізнай свій народ»:
1. Новацький - 24 учасників (включно 7 учнів ЛШУ), комендант - ст. пл. Славка Ройко з Курова (Бардіївщина), ст. пл. Наталка Ґодарська з Гуменного - сестричка, пл. розв. Володимир Кравець з Кошиць - братчик.
2. Юнацький - 57 учасників (включно 32 учнів ЛШУ), комендант - ст. пл. Роман Довгович з Кошиць, інструктори: ст. пл. Адріана Лешко з Удоля (район Стара Любовня), ст. пл. Андрійка Лешко з Кошиць та ст. пл. Ярослав Рибак з Братислави.
          Одним з ряду позитивних явищ у таборі було й те, що 7 діточок з Кошиць і Братислави, які не мали можливість відвідувати українські школи (в місцях їхнього проживання таких шкіл нема), навчились читати українською мовою. З дотогочасних 6-ти таборів «КПТ-96» можна вважати, щодо змісту роботи, чи не одним з найкращих.
          Літня зустріч «Карпати-96» найбільше враження зробила на учасників ЛШУ, які вперше були в пластовому таборі - результат: до кінця 1996 року понад 30 дітей і молоді зголосилось у члени організації Пласт.
          На святковому закритті КПТ «Карпати-96» та ЛШУ було присутніх понад 110 батьків, учителів українських шкіл і гостей, практично з цілої Пряшівщини та з Братислави, Кошиць, Пряшева, яких КПО щороку запрошує на урочисте закриття кожного літнього табору й на мистецьку програму, яку для них готують учасники табору. Були запрошені редактори українських журналів і газет Словаччини й оплачувані державою представники українських установ з Пряшева. На жаль, ніхто з них не приїхав на закриття табору -цей факт залишаємо без коментаря.
          І на кінець дві оцінки ЛШУ, яку висловили: лектор ЛШУ, академік Микола Мушинка: «Я переконаний, що побут дівчат і хлопців з різних сіл нашого краю і, навіть, з-за кордону, в літній школі українознавства у Хмельовій, в змислі патріотичного виховання і взаємного пізнання дав їм більше, ніж цілий рік у школі», а директор української основної школи у Руській Порубі у своєму листі подяки керівництву Пласту написав:«...Програма 10-денної школи українознавства дала нашим учням більше, ніж цілий навчальний рік у школі...»
          Від 15 до 25 серпня 1996 р., на першому «Джемборі» (злет, зустріч) в історії українського Пласту, тобто міжнародній зустрічі пластунів із скаутами кількох західноєвропейських країн і частково з-за океану, яке проходило на Закарпатті у селі Невицьке під керівництвом і за участі цілого проводу Головної Пластової Булави. Із Словаччини брало участь - 4 юначки й 4 юнаки з Братислави, Гуменного, Кошиць, Пряшева. Керівник - ст. пл. Роман Довгович.
          Складовою частиною «Джемборі» була й Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 75-річчю заснування Пласту на Закарпатті. На Конференції з доповіддю «З історії Пласту на Пряшівщині та зв'язки з пластунами Закарпаття» виступив голова КПС Словаччини, пл. сен. Левко Довгович.
           У вересні 1996 р. здійснено дві зустрічі з учасниками ЛШУ у Хмельовій, а саме у селі Удол - ст. пл. Роман Довгович та в селі Хмельова - пл. сен. Левко Довгович. Такі зустрічі по українських школах, але й по наших селах, де вже нема українських шкіл, було б необхідно реалізувати систематично. На жаль, нема змоги здійснювати подібні зустрічі, через недостачу грошей, хоч би на подорожні витрати.
           Від 5 до 9 грудня 1996 р. керівництво Пласту Словаччини, в рамках співпраці з Крайовою пластовою організацією в Україні, забезпечило побут 35-тичленній групі юнацтва зі Львова у селі Хмельова (на Бардіївщині). Керівником побуту молоді зі Львова був ст. пл. Ігор Довгович, допомагали Олена й Роман Довговичі. В програму побуту було включено екскурсію в Музей української культури у Свиднику, огляд скансену народної архітектури русинів-українців Пряшівщини, огляд старовинного міста Бардієва, прогулянка на Зборівський замок, за легендою ніби замок «Біла Маковиця», на якому полковник Перебийніс передав західній охороні папського легата, що був на переговорах у Богдана Хмельницького. Прогулянка на Зборівський замок закінчилась неприємною подією - провідник, ст. пл. Роман Довгович посковзнувся на мокрому терені і так нещасливо зломив ногу, що ногу кілька разів оперували і пролежав у лікарні кілька місяців, але ані ця нещаслива подія не відрадила Романа від подальшої активної діяльності в Пласті.
           Відгуки про побут молоді зі Львова на Словаччині були дуже гарні.
           В музично-літературних концертах, академіях, які протягом 1996 р. організував по українських селах і містечках Український хор «Карпати» з Кошиць, з нагоди святкувань різних визначних річниць (див. Звіт хору «Карпати» за 1996 рік), з читанням віршів українських авторів-класиків, але й сучасних авторів, виступали пластуни з Кошиць і Пряшева.
           У 1997 році КПО не отримала жодної фінансової допомоги, тому не відбувся ані літній табір, ані ЛШУ, хоч було надіслано кілька проектів на Міністерство шкільництва Словацької Республіки (далі МШ СР) - навіть відповіді не отримали!
           Від 30. 6. до 6. 7. 1997 р., на власні кошти учасників і часткову допомогу спонсорів, відбувся мандрівний табір, знову таки, до словацько-українсько-польського прикордоння, у карпатські праліси. 20 учасників мандрівного табору, в тому числі 5 ст. пластунів з Закарпаття, пройшли трасою: Кошиці - Земплинська Ширава - гірський масив «Вігорлат» (Морське око) - Снинський камінь - Снина - Стакчин - Старина - Руське. Пластуни з Бардієва, Братислави, Гуменного, Кошиць, Пряшева, Свидника та Закарпаття проводили практичну підготовку прямо в терені до реалізації більших мандрівних таборів для юнацтва, познайомились з автентичним фольклором і традиціями наших сіл Снинського регіону. Комендантом мандрівного табору був ст.пл. Ігор Довгович.
            Члени пластової організації з Кошиць та Пряшева брали активну участь як читці-декламатори й члени хору «Карпати» у концертах-академіях з нагоди Шевченківських днів - 22 березня 1997 р. в Будапешті, 23 березня 1997 р. у Відні, 17 квітня 2001 р. в Празі. Організаторами відзначень були проводи українських організацій згадуваних країн та керівництво Українського хору «Карпати» з Кошиць.
          Шевченківські дні 1998 року, на жаль, не відзначили в Кошицях ані читці-декламатори - члени Пласту, ані Український хор «Карпати», через категоричну відмову їхньої участі (вже кілька років підряд) у Шевченківській академії Президією Регіональної ради Союзу русинів-українців у Кошицях, на чолі з доц. Юрієм Шпірко. Аналіз причин такого стану нехай зроблять майбутні історики - автори оцінки діяльності окремих чільних керівників українських організацій Пряшівщини від 1971 р. аж по сучасність.
           Від 15 до 25 липня 1998 р., на запрошення керівництва Союзу українців і русинів Хорватії, ст. пл. Ігор і Роман та пл. сен. Олена і Левко Дововичі були учасниками-лекторами Літньої школи українознавства у Хорватії. Левко Довгович - історія, українська мова і література, українська музика й етнографія для найстаршої української групи а Олена Довгович для наймолодшої групи. Ігор Довгович - музичні вправи, спів і підготовка заключної мистецької програми ЛШУ. Роман Довгович провадив при ватрах пластові гри, змагання, теренові гри, тощо.
          Початком серпня 1998 р. ст. пл. Ігор Довгович був учасником ЛШУ в Угорщині, де зміст його побуту був аналогічним до роботи в ЛШУ в Хорватії. Крім того знайомив молодь з пластовими елементами. В обидвох згадуваних країнах було певне зацікавлення до пластового молодіжного руху і його діяльності.
           Від 29 липня до 9 серпня 1998 р. в місті Монітоба проходила Ювілейна міжнародна пластова зустріч 1998 (ЮМПЗ-98) з нагоди 50-річчя заснування Пласту в Канаді. КПО Словаччини на ЮМРЗ-98 в Канаді репрезентували: ст. пластуни Наталка Годарська з Гуменного, Ярослав Рибак з Братислави та Роман Довгович з Кошиць. Необхідно висловити щиру подяку ГПБ в Америці та Крайовій Пластовій Старшині у Канаді за часткову фінансову допомогу для побуту пластунів зі Словаччини на цих урочистостях.
           Від 14 до 23 серпня 1998 р., у Меджибродді, з фінансовою допомогою знову таки надації Джорджа Шороша, здійснено КПТ «Карпати-98», сполучений з 4-им річником ЛШУ в Словаччині. В таборі було 27 пластунів (новацтва і юнацтва) з Словаччини, 25 учнів з різних шкіл Пряшівщини, де ще вивчають українську мову, 22 юнаків і юначок з Польщі, з Підляшшя, 1 пластун з Австрії та 4 студенти з Хорватії, разом з булавою 79 учасників.
            Після успішної літньої зустрічі в 1998 р., окремі члени КПС - Олена та Ігор Довговичі з Кошиць, Марія Рибак з Братислави, але й не члени КПС - ст. пл. Славка Ройко з Курова (Бардіївщина), Ксеня Рибак з Братислави, Наталка Ґодарська з Гуменного та Роман Довгович з Кошиць, під час VІІІ-го річника Міжнародного фестивалю духовних пісень східного обряду в листопаді 1998 р. в Кошицях, на черговій нараді КПС та КПРади, вирішили активізувати роботу Пласту в 1999 р. Крім КПТ «Карпати-99», в міру можливостей, зорганізувати кілька молодіжних зустрічей та ІІІ-ій Крайовий Пластовий З'їзд, сполучений з науково-популярним семінаром до 70-ти річного ювілею заснування Пласту в Словаччині та 3-денною зустріччю найактивніших членів пластової організації Словаччини. Заплановано:
1. Від 2. 7. до 11. 7. 1999 р. здійснити КПТ «Карпати-99» і 5-ий річник ЛШУ.
2. Від 17. 7. до 31. 7. 1999 р. - пластунки й пластуни з Словаччини, разом з молоддю Боснії, Румунії та Хорватії, будуть учасниками ЛШУ в Хорватії та в Угорщині. Через брак грошей зустрічі в такому масштабі не відбулись. Із Словаччини до ЛШУ в Угорщині поїхали тільки ст. пл. Марія Мініх і ст. пл. Роман Довгович.
3. Від 8. 8. до 28. 8. 1999 року - за до мовленням КПО Словаччини з Міністерством освіти України, було заплановано поїздку української молоді з Боснії, Румунії, Угорщини, Хорватії, Чехії та пластунів з Словаччини у міжнародний літній табір української молоді на Криму. КПО Словаччини, як головний організатор зустрічі, подала проект на МШ СР, щоб допомогло оплатити автобус для 45 осіб на поїздку в Крим, причому харчування і побут оплачувала Україна та частково учасники зустрічі на Криму. На цей проект МШ СР не дало навіть жодної відповіді.
          Кінцем 1998 р., на вищенаведені заходи у 1999 р., крім Угорщини та Хорватії, керівництво Пласту надіслало вчасно відповідні проекти на різні фундації і на МШ СР, яке, за законами Словацької Республіки, мало б бути головним гарантом діяльності молодіжних організацій всіх національних меншин і допомагати фінансово забезпечувати роботу з молоддю - без будь-якого відгуку.
          Був поданий і дальший проект для видавання квартального пластового часопису, оскільки останній щомісячний український дитячий журнал «Веселка», в якому час від часу друкувались і матеріли з діяльності Пласту та літніх таборів, через брак грошей перестав певний час виходити.
Ані на один з вищезгаданих проектів керівництво Пласту не отримало грошову допомогу, ані з МШ СР. На проекти табору «Карпати-99» та 5-го річника ЛШУ, які мали розпочатись 2 липня 1999 року, з МШ СР отримали відповідь-повідомлення аж 29 липня з інформацією, що на 5-ий річник ЛШУ було ухвалено 22 000,- Ск, тобто 15 % з необхідної суми для здійснення планованого заходу, тому у 1999 р. літній табір та ЛШУ не відбулись.
          З великими, кількамісячними бюрократичними труднощами по переведенню грошей на інший замір,за згодою МШ СР, вище згадуваних 22 000,-- Ск було використано в грудні 1999 р., виключно для вибраних членів Пласту, на реалізацію 5-го річника ЛШУ, на ІІІ-ій Крайовий пластовий з'їзд та на науково-практичний семінар до 70-річчя заснування Пласту в Словаччині.
         Від 16 до 22 серпня 1999 р. 10 найактивніших ст. пластунів і ст. пластунок та виховників, учасників КПТ «Карпати-98», на власні кошти, під керівництвом ст. пл. Романа Довговича, вирішили відбути літню зустріч у селі Орябина, в районі Стара Любовня.
          22-24 жовтня 1999 р. 10 пластунок і пластунів зі Словаччини, як повноправні делегати, були учасниками І-ої Європейської конференції української молоді Європи в Будапешті. Ініціаторами зустрічі були - Левко Довгович, голова Європейського Конгресу Українців та Ярослава Хортяні, голова Товариства української культури Угорщини (далі ТУКУ) та Державного самоврядування українців в Угорщині. Головним організатором зустрічі був Європейський Конгрес Українців, фінансове забезпечення надало Товариство української культури та Державне самоврядування українців Угорщини. На зустрічі було присутніх 56 представників української молоді з 17 країн Європи. Для координації дій та реалізації ухваленої резолюції створено 9-ти членну Молодіжну координаційну раду (див. Протоколи Європейського конгресу українців) для підготовки проекту статуту Європейського конгресу української молоді (ЄКУМ). На жаль, ентузіазм та оптимістичні плани діяльності ЄКУМ, частково через об'єктивні, однак, в більшій мірі через суб'єктивні причини, залишились в теоретичному рівні.
          Від 17 до 19 грудня 1999 р. організовано в Кошицях дводенну ЛШУ, тобто 5-ий річник ЛШУ, складовою частиною якої був і ІІІ-ій КПЗ'їзд. В рамках цієї зустрічі здійснено і запланований науково-практичний семінар з нагоди 70-річчя заснування Пласту в Словаччині. Разом було присутніх 69, з того 12 юнаків і юначок, 37 делегатів, 20 офіційних гостей і науковців.
Теми окремих пропонованих доповідей були:
Доц. д-р. Юрій Бача, к. н. - «Українська молодіжна преса на Пряшівщині».
Д-р Йосип Шелепець, к. н. - «Пласт на Пряшівщині» (Не взяв участь).
Доц. д-р Іван Ванат, к. н. - «Український молодіжний рух на Пряшівщині в архівних матеріалах» (На семінар не приїхав).
Доц. д-р Любиця Бабота, к. н. - «Ірена Невицька та Миколая Божук - організатори Пласту на Пряшівщині та Закарпатті».
Акад. Микола Мушинка - «О. Степан Папп визначний діяч пластового руху».
          З семінару було заплановано видати збірник доповідей - через брак грошей не вдалося цей задум здійснити.
          На З'їзді обрано Крайову Пластову Старшину у такому складі: пл. сен. Левко Довгович - голова, пл. сен. Олена Довгович - заступник голови й скарбник, ст. пл. Роман Довгович - крайовий комендант юнацтва (Кошиці), ст. пл. Ксеня Рибак - крайовий комендант новацтва (Братислава) та члени: пл. сен-ри Світлана Чорнанич й Оксана Господар (Кошиці), ст. пл. Славка Ройко (Бардіїв), ст. пл. Наталка Годарська (Гуменне) та ст. пл. Володимира Пасок (Пряшів). Обрано й КПРаду в такому складі: пл. сен. Марія Рибак - голова (Братислава), пл. сен. Марія Ганко - заступник голови (Кошиці) та пл. сен. Марія Лешко - член (Свидник).
          Порядком інформації - дальші З'їзди КПО Словаччини не реалізовано через брак грошей. Всі поточні справи щодо літніх і зимових зустрічей та ЛШУ вирішувались по-телефоні, або електронною поштою, евентуально при нагідних зустрічах вузького активу керівництва Пласту, яке усвідомлює собі, що таким способом порушує Статут КПО Словаччини - на жаль, «Рада б душа до раю, та гріхи не пускають!».
          І протягом 1999 року, члени пластової організації з Кошиць та Пряшева допомагали і були прямими учасниками усіх культурно-суспільних заходів, які організував Український хор «Карпати» з Кошиць та інші українські установи й організації. Наприклад: «Маланчин вечір»; відзначення річниці Тараса Шевченка, тощо. Допомагали в організаційних справах і виконували обов'язки провідників:
- під час 10-денного побуту делегаток Європейської Реґіональної Конференції Світової Федерації Українських Жіночих Організацій (СФУЖО), за участі чільних представниць українських жіночих організацій Європи, Америки і навіть Австралії, яка проходила в Кошицях та в реґіоні Пряшівщини - зорганізовано зустрічі делегаток СФУЖО з українськими жінками в Пряшеві, Свиднику, Снині, Стакчині;
- під час урочистого святкування 50-річчя заснування Європейського Конґресу Українців, яке відбулось в листопаді 1999 року також в Кошицях, під захистом Президента Словацької Республіки пана Рудольфа Шустера та за участі офіційних представників Українського й Словацького урядів, на якому були присутні голови й делегати українських організацій 12 країн Європи;
- під час 9-го річника Міжнародного фестивалю духовних пісень східного обряду в Кошицях виконували обов'язки провідників для 8 закордонних хорових колективів, з яких 6 було з України, тощо.

УСПІХИ ЛІТНИХ ШКІЛ УКРАЇНОЗНАВСТВА (2000 - 2001)

          На 2000 рік КПО на три подані проекти отримала від МШ СР, замість 120 000,- Ск, тільки 25 000,- Ск, тобто не цілих 10 % з необхідної суми, тому керівництво Пласту, протягом 9-ти років своєї діяльності, вперше звернулось до українських громад західної діаспори з листом-проханням про фінансову допомогу на реалізацію КПТ та ЛШУ. Найбільшу допомогу переслали Союз Українців Великобританії (СУБ) та Організації українських жінок (ОУЖ) Великобританії. Отримали часткову допомогу і від дальших організацій й приватних осіб з діаспори та з Словаччини (список всіх жертводавців протягом діяльності відновленої організації Пласт на Словаччині подано в додатку). Дякуючи їм, КПО могло від 4 до 13 серпня 2000 р. зреалізувати у Меджибродді КПТ «Карпати-2000» та 6-ий річник ЛШУ за участі 57 осіб. Комендант ст. пл. - Ігор Довгович.
          На проекти, подані на 2001 рік, позитивну відповідь надіслала тільки «Карпатська фундація» і виділила 2 500 амер. доларів на реалізацію КПТ «Карпати-2001», однак з акцентом на фінансування 7-го річника ЛШУ, що в основному дало змогу покрити більше половини видатків - велика допомога для КПО Словаччини.
          КПТ «Карпати-2001» та 7-ий річник ЛШУ здійснено від 3 до 12 серпня 2001 року, знову в оселі Меджиброддя, головним чином через найдешевший побут і відповідні умови для пластових занять та прекрасне природне середовище Бескидів-Карпат.
          Учасниками табору були новацтво, юнацтво і ст. пластуни та діти й молодь з українських шкіл Пряшівщини - переважно переможці й учасники змагань у читанні української поезії та прози, члени українських дитячих драмгуртків, переможці й учасники змагань в інтерпретації наших народних пісень.
           Разом було 60 учасників, з того новацтва 8, юнацтва 40 та 10-членна булава, з 18 українських сіл і містечок Словаччини та 2 учительки з Сербії й Чорногорії, де помітне досить велике зацікавлення в покращанні роботи між українською молоддю.
          Виховниками в таборі були пластунки й пластуни, які побували в попередніх літніх таборах: ст. пл. Ксеня Рибак з Братислави, Наталка Ґодарська з Гуменного, ст. пл. Ігор і Роман (вперше виконував обов'язки коменданта табору) Довговичі з Кошиць, ст. пл. Марія Лешко із Свидника та пл. сен. Олена Довгович, яка мала під опікою харчування та економічні справи. До виховного процесу були включені і 2 дівчини-вчительки з Сербії. Всі вони разом підготували для учасників КПТ і ЛШУ різноманітну і повчальну програму. За оцінкою булави, у таборі «Карпати-2001» була висока дисциплінованість і практичність у всіх заняттях, орієнтація в природі та в лісі (і вночі), охота включатись у програму, але й надзвичайно високий відсоток (92,02%) правильних відповідей на 23 запитань заключної анкети ЛШУ - все це було і для булави приємною несподіванкою.
          Всі ці позитивні факти свідчать про чимале зацікавлення нашої молоді в Словаччині до подібних національно-повчальних зустрічей, доказом чого є і слова учасниці табору з села Орябина: «Тітко Оленко, (пл. сен. Олена Довгович) робіть частіше такі табори, бо ми в них відпочинемо, багато чого навчимося, про що в наших школах ані не згадують і знайдемо для себе багато нових друзів!».
           У вересні 2001 року відбулась у Кошицях дводенна зустріч 18 юначок і юнаків з різних регіонів Пряшівщини, навіть з Братислави, щоб разом провести суботу й неділю, подивитись на історичні пам'ятки міста Кошиці і взяти участь в театрі на виставі опери Дж. Верді «Набуко» під диригуванням довгорічного коменданта пластових таборів, ст. пл. Ігоря Довговича. Всі учасники гарно згадують цю зустріч.
          На всі надіслані проекти на 2002 р. надійшли негативні, або й жодні відповіді - у 2002 р. ані КПТ, ані ЛШУ не здійснено!
          В січні 2002 р. Словацький уряд прийняв закон про можливість дарувати 1% (від 2005 р. підвищили на 2 %, але сучасний уряд вже «грається» з думкою заборонити таку підтримку неурядовим організаціям) з податків фізичних і правничих осіб для зареєстрованих суспільно-громадських організацій. Були зроблені всі юридичні заходи, щоб Пласт мав право отримати згадуваний відсоток. Ціла легислативна процедура - спеціальна реєстрація Пласту на нотаріальному уряді, кілька різних посвідок, листи до потенціальних спонсорів, батьків і прихильників Пласту, коштувало чималих грошових витрат і «бюрократичних» оформлень. Знайшлись, однак, добрі люди, які без нарікання пройшли «бюрократичними тортурами» і подарували 1% для роботи з молоддю. Необхідно, однак, підкреслити, що переважали жертводавці, які отримують малі заробітні платні - були, наприклад й такі, від яких Пласт отримав тільки 20,- Ск (в перерахунку - приблизно пів-долара), а витрати навколо полагоджування справи, коштувало їх, можливо й два рази стільки. На жаль, великі «народні діячі» (честь виняткам), віддали відсоток з податку на різні не українські організації, хоч їхні пожертви були б допомогли нашій молоді. Дякуючи прихильникам Пласту, надійшло на рахунок нашої молоді понад 15 000,- Ск, однак, для здійснення літнього табору - це тільки не цілих 5 % з цілої суми, яка потрібна на реалізацію літньої зустрічі.
          Оці пожертви та дальші грошові подарунки дали можливість КПС вислати повторно ст. пл. Марійку Мініх з Вирави та ст. пл. Романа Довговича з Кошиць до участі у міжнародній літній зустрічі української молоді в Угорщині та зорганізувати в 2002 р. дві зустрічі:
- 28-30 червня 2002 р. відбулась в Кошицях зустріч виховників, старших пластунів та юнацтва, разом з їхніми батьками (28 осіб), на урочистому концерті з нагоди 15-річчя діяльності Українського хору «Карпати», який за довгорічну мистецьку діяльність був нагороджений призом міста Кошиці. І таким способом КПС намагається утримувати хоч би мінімальний контакт з найактивнішими членами Пласту. Крім приємної і, без сумніву, корисної зустрічі, виховним моментом було й те, що їхні колишні «співтаборовики», а в сучасності вже виховними, ст. пластуни Святослав й Ігор Довговичі та ст. пл. Дашка Брішкар диригували окремі частини концерту. На святковій вечері, після концерту, зустрілась наша молодь і їхні батьки з членами Українського хору «Карпати», з керівниками українських організацій Англії, Хорватії, Угорщини, України, з представниками українських громад з Братислави, Кошиць, Пряшева, з чільними заступниками Магістрату міста Кошиці та генеральними консулами України та Угорської й Чеської Республіки в Словаччині;
- Від 6 до 8 грудня 2002 р. зимову зустріч у школі в природі в селі Койшов (рідному селі відомого у світі кінорежисера пана Юрая Якубиска), де ще частково збереглися наші традиції і український діалект. На зустрічі взяло участь 35 юначок і юнаків з 12 сіл і містечок Пряшівщини, керівник ст. пл. Роман Довгович.
          Необхідно підкреслити, що 2002 рік у роботі з молоддю, через недостачу грошей для організування більших зустрічей, зовсім не відповідав задумам КПС.
            В жовтні 2002 р. було подано кілька проектів і на МШ СР і на Міністерство культури СР (МК СР), а також і на дальші установи - без позитивного результату. Керівництво Пласту повторно звернулось і до організацій в діаспорі. Значну фінансову допомогу отримали від Головного проводу Організації українських націоналістів (ОУН) (посередник друг Микола Матвіївський з Лондона) та від Організації українських жінок (ОУЖ) у Великій Британії.
           Надана грошова допомога була основою для зорганізування ювілейного 10-го КПТ «Карпати-2003» та 8-го річника ЛШУ в оселі Меджиброддя від 31. 7. до 9. 8. 2003 р. Літня зустріч була присвячена 200-ій річниці з дня народження о. Олександра Духновича і визначалась ще й тим, що в таборі було 58 учасників, з того 49 дітей і молоді з 31-го сіл і містечок Словаччини.
          Цікава і за змістом різноманітна програма ювілейної зустрічі складалась знову таки з традиційних пластових занять, теренових ігор (і нічних), традиційного вечора «Івана Купала», табірних ватр, табірної пошти, різних змагань, вибирання «міс» і «місака» табору та інших розважальних вечорів. В рамках ЛШУ учасники засвоїли чимало відомостей з історії, літератури, культури, народних звичаїв не тільки пряшівського регіону, але й загальноукраїнського розміру.
          «Діти були золоті і напрочуд слухняні, з великою охотою і радістю, без найменшого протесту включались у пластові заняття та заняття ЛШУ. Мабуть тому, що переважала молодь із сіл. Був це чи не найкращий літній табір з усіх дотеперішніх таборів. Намагались ми нашу молодь щось навчити, а головне прищепити любов і гордість до свого народу, його мови, культури і традицій» - таку оцінку табору «Карпати-2003» зробила пл. сен. Олена Довгович, яка була і є «душею» всіх зустрічей нашої молоді. Такої самої думки була і ціла булава, яка зробила таку оцінку зустрічі:
1. велика охота учасників включатись до пластової програми табору;
2. вивчення навчального матеріалу ЛШУ - на 27 запитань заключної анкети ЛШУ правильні відповіді дорівнювали 91,8 %;
3. порівняно добре володіння діалектами нашої мови, але й українською літературною мовою.
Сумно констатувати, але факт залишається фактом:
кілька діточок, зокрема найменших, вже не вміли читати тексти, писані азбукою - в таборі навчились;
4. багато з учасників майже нічого не знали про о. Олександра Духновича, вже не кажучи про визначних загальноукраїнських діячів - причина: брак українських шкіл на Пряшівщині.
          Крім літнього табору у 2003 р. відбулись у Кошицях і три дводенні зустрічі найактивніших старших пластунів з членами КПС.
         На жаль, у 2004 та 2005 рр., через брак грошей, літні зустрічі нашої молоді не відбулись.

ВІДРОДЖЕННЯ ВЕЛИКИХ КРАЙОВИХ ПЛАСТОВИХ ТАБОРІВ (2006 - 2008)

          Від 1 до 9 липня 2006 р. відбувся, на жаль, уже в асимільованому українському селі Дрениця, 11-ий річник КПТ «Карпати-2006» та 9-ий річник ЛШУ - 72 учасників, з того 1 юнак з Праги, 1 з Відня та 3 з України. На літню зустріч 2006 р. отримали часткову фінансову допомогу, посередництвом Українського Посольства в Словаччині, з бюджету Міністерства закордонних справ України, призначену для фінансування заходів закордонних українців. Решту грошей керівництво Пласту роздобуло від спонсорів, прихильників Пласту та з 2% з податків приватних й юридичних осіб.
           Програма КПТ та ЛШУ була аналогічною до попередніх літніх зустрічей. Новим у програмі було, що 5 липня у Словаччині відзначають день св. Кирила і Мефодія. На честь святих відбулась у церкві св. літургія, на якій була присутня і молодь з табору «Карпати-2006» і на якій співав Український хор «Карпати» з Кошиць. Після обіду хор «Карпати» відспівав концерт для громадян села Дрениця та для таборової молоді. Спільна зустріч молоді та мешканців села на св. літургії та на концерті позитивно вплинула і на молодь, а головним чином на півасимільованих громадян села, які під час концерту співали разом з хором окремі пісні, а після концерту підходили до членів хору і «хвалилися», що переважну більшість українських пісень, які співав хор, вони ще співають на весіллях та інших святкуваннях.
          Після успішної міжнародної літньої зустрічі у 2006 році, на яку отримали часткову фінансову підтримку з бюджету Міністерства закордонних справ України, надіялись отримати підтримку з України і в 2007 році. На жаль, в державному бюджеті України на 2007 рік грошей для закордонних українців не «знайшлось».
           І наперекір тому, КПС вирішило роздобути гроші посередництвом проектів, які були надіслані на відповідні державні установи Словаччини, в компетенції яких є опікуватись справами національних меншин, в тому числі і роботою з молоддю. Відповіді на всі наші проекти були негативними. Тому ми звернулись до окремих українських організацій в Америці та Європі. Позитивна відповідь надійшла тільки від Союзу Українців Великобританії та від приватних осіб, а саме від д-ра Любомира Мазура з Англії та Олександра Бурика з Клівленду, США. Найбільшу допомогу надала Надзвичайний і Повноважний Посол України в Словаччині Інна Огнівець, яка разом з головою Центральної Ради Союзу русинів-українців Словаччини, паном Іваном Лабою, особисто звернулись до заступника голови Уряду Словаччини, пана Душана Чапловича, який із свого бюджету виділив 200 000,- слов. крон на реалізацію літньої зустрічі. Посередником часткової матеріальної допомоги був і Генеральний консул України в Словаччині, пан Євген Перебийніс, допомогу надав і Почесний консул України в Словаччині, пан Петро Токач.
            Дякуючи за грошову допомогу вищенаведеним установам і приватним особам від 27. 07. до 05. 08. 2007 року, в рекреаційному осередку «Злата Ідка», відбувся XII-ий міжнародний КПТ «Карпати-2007» та Х-ий річник ЛШУ.
           Початковий задум КПС у 2007 р. був зорганізувати зустріч для 70 осіб, разом з виховниками. Великою несподіванкою було, коли до визначеного терміну зголосилось 101 учасників. Було і кілька дальших телефонічних прохань батьків, учителів, але і дітей, котрим керівництво Пласту відмовило, бо і 100 осіб вже була неабияка проблема. Хоч з другого боку це вже само по собі є чималим доказом, що до літніх пластових таборів у нашої молоді на Словаччині є велике зацікавлення. Нарешті з об'єктивних причин кількість учасників усталено на 91 особу і 13-членну булаву. Дальшим позитивним явищем було, що у таборі була молодь від 6 до 20 років, практично з усіх регіонів Пряшівщини - з 24 сіл та 10 міст Словаччини. Були і два юнаки з України та один юнак з Чехії. Програма табору та ЛШУ проходила аналогічно до попередніх річників.
          У 2008 р. фінансову допомогу для зустрічі отримали: вперше за цілий час діяльності Пласту посередництвом ЦР СРУСР від Міністерства культури Словаччини, з фонду для підтримки культури нацменшин. Вже вдруге посередництвом Надзвичайного і Повноважного Посла України в Словаччині, пані Інни Огнівець, з бюджету заступника голови Уряду Словаччини, пана Д. Чапловича та від почесного консула України в місті Воронів над Топлею, пана Станіслава Обіцького, посередництвом Генерального консульства України від Міністерства закордонних справ України. З допомогою Генерального консула України, пана Євгена Перебийноса, часткова допомога надійшла і від пана Юрія Довганича та почесного консула України в місті Попрад, пана Петра Токача. І в цьому році допомогу надав і пан Олександер Бурик з Клівленду, США. Всі ці пожертви допомогли КПС здійснити у «Златій Ідці» від 26 липня до 3 серпня 2008 р. уже 13-ий річник КПТ «Карпати-2008» та 11 річник ЛШУ за участі 128 осіб, з того 93 молоді від 7 до 18 років з 24 сіл і 9-ти міст Словаччини, 11 осіб з України, з міста Ірпінь, що знаходиться в Чорнобильській зоні, 8 осіб з Закарпаття та 16 членів булави.
            В таборі організовано вже традиційні таборові зайняття - теренові гри, орієнтація в лісі і вночі, побудова колиб у лісі, вечір «Івана Купали» та розважальні вечори з різноманітною програмою, які ще довго після закінчення літньої зустрічі згадують щороку всі учасники таборів.
           Програма 11-го річника ЛШУ пройшла також на належному рівні. Новацтво відповідало на 20 питань, а юнацтво на 30 заключних анкетних питань ЛШУ з історії, літератури, культури, на питання суспільно-політичних і культурно-освітніх подій нашого народу, на питання з географії України, тощо. (В додатках наведено 30 анкетних питань 11-ої ЛШУ (2008 р.) - для ЮНАКІВ).
           Непересічною була і зустріч учасників табору з українським народним аматорським хором «Карпати» з Кошиць, який уже вдруге підготував виховний концерт для молоді і на якому були присутні й учасники Міжнародного наукового семінару з нагоди 80-річчя заснування Пласту в Словаччині. На урочистому закритті 13-го річника КПТ «Карпати-2008» та 11-го річника ЛШУ було присутніх понад 60 батьків і рідних таборової молоді, яка під керівництвом Івети Світок підготувала більш як одногодинну високопатріотичну мистецьку програму, в якій не бракували ані пісні, ані таночки, ані сценка на зміст пісні «Отаман» та прекрасні патріотичні вірші з «Пластового альманаху» о. Степана Папа та українських класиків - Тараса Шевченка, Маркіяна Шашкевича, Ізидора Воробкевича. Мистецька програма зробила неймовірне враження на батьків і гостей, не обійшлось без сліз. Віримо, що не в одного слухача програми зажеврів національний вогник і гордість на високе мистецьке виконання їх діточок. Про якість програми свідчить і те, що в українських передачах словацького радіомовлення вже повторно передавали, без будь-яких скорочень, понад одногодинний запис мистецької програми таборової молоді 13-го річника КПТ «Карпати-2008» та 11-ої ЛШУ.
           Під час літньої зустрічі «Карпати-2008», у співпраці з Центральною радою Союзу русинів-українців та Генеральним консульством України у Пряшеві та з фінансовою підтримкою Міністерства культури Словаччини, посередником якої був довгорічний учасник платових таборів Мґр. Петро Кімак-Фейко. 2-3 серпня відбувся і Міжнародний науковий семінар з нагоди відзначення 80-річчя (1928-2008) заснування Пласту в Словаччині під назвою «З діяльності організацій українсько-русинської молоді в Словаччині від 1928 року по сучасність», доповіді та дальші матеріали з якого надруковані в цьому Збірнику.

ПІДСУМКИ 17 РОКІВ ВІД ВІДНОВЛЕННЯ ПЛАСТУ

          Підсумовуючи діяльність КПО Словаччини, необхідно повторно підкреслити, що протягом згадуваного періоду найкраще працювали пластові гуртки:
- В Братиславі, під керівництвом Марії Рибак, який кілька років підряд успішно провадив роботу української недільної школи, здійснив грошову збірку на покупку ліків для сиротинця у селі Вільшани Хустського району, що потерпів від повені. Члени гуртка опікувались хворими українськими сеньйорами, організували зустрічі з визначними діячами, в тому числі і з Надзвичайним і Повноважним Послом України в Словаччині, паном Дмитром Павличком, проводили спортивні змагання, туристичні мандрівки на лижвах, організували Різдвяні й Новорічні зустрічі, тощо;
- В Кошицях, де проходили щотижневі зустрічі молоді під керівництвом Ігоря, а пізніше Романа Довговича та Олени Довгович, на яких молодь вивчала пісні та колядки, з якими на Різдвяні свята, кілька років підряд, ходили колядувати по українських хатах міста. Здійснили постановку вертепу, проводили заняття з української історії, літератури. Разом з членами Пласту з Пряшева брали активну участь в урочистих концертах-академіях, організованих Українським хором «Карпати» з Кошиць і присвячених Тарасу Шевченку, Олександру Духновичу, декламуючи їхні твори й твори дальших українських класиків, не тільки в Словаччині, але й для українських громад Праги, Острави, Будапешту, Відня. Допомагали керівництву Українського хору «Карпати» при організаційних справах під час реалізації 14 річників Міжнародного фестивалю духовних пісень східного обряду, 18-ти річниках Маланчиних вечорів та Новорічних концертів в Кошицях, частково і в Пряшеві, в яких були прямими учасниками і провідниками хорових, естрадних, танцювальних та музичних художніх колективів з України. Заради цікавості - на згадуваних імпрезах у Кошицях, Пряшеві та в кількох містах Пряшівщини приїжджало з України разом 64 колективи, які зреалізували понад 115 концертів і виступів.
          Для пояснення хіба стільки: економічні обставини Східної Словаччини, тобто регіону Пряшівщини, в сучасному є на найнижчому рівні в цілій Словаччині (безробіття доходить до 30 %), більшість промислових підприємств було зліквідовано, отже, батьки нашої молоді не в силі оплатити повністю побут своїх дітей у КПТ та ЛШУ, хоч є в них велике зацікавлення, щоб їхні діти були учасниками таборів. Керівництво Пласту змушене подавати щороку кілька проектів на МШ та МК Словаччини, на різні установи, міські й обласні уряди та різні фундації, звертатись до українських установ, організацій і приватних осіб в діаспорі, в Словаччині, але й в Україні, щоб забезпечити фінансування побуту молоді в таборах. Щоправда, кожний рік учасники зустрічей платять певну суму грошей. Наприклад: у 2008 році кожний учасник заплатив 1 000,- Ск, (в попередніх роках грошовий внесок був ще нижчий), а побут 1 учасника коштував 4 500,- Ск. І фінансова допомога від різних установ та українських організацій була тільки частковою. Решта грошей організатори були змушені роздобувати від спонсорів, приватних осіб і прихильників Пласту.
          Можна, однак, констатувати, що в екстремально-незичливих умовах роботи для національної меншини українців Словаччини (зокрема для молоді), Крайова пластова організація, в міру своїх можливостей, зробила чимало позитивного для національного усвідомлювання хоча б частини нашої молоді. Підтвердженням цього є і той факт, що в 19-ти літніх і зимових зустрічах та в 11 Літніх школах українознавства брало участь, разом з керівниками (тобто членами булави) окремих зустрічей, 1 379 осіб, з того 1 097 дітей і молоді з багатьох сіл і містечок Словаччини, окремі з них майже на кожній зустрічі, окремі кілька разів, решта - 132 з України і дальших країн Європи та Америки.
          Крайова пластова організація Словаччини в сучасному нараховує 268 дійсних членів - що можна вважати чималим позитивним явищем у порівнянні з кількістю населення за офіційним державним переписом з 2001 р., за яким до українсько-русинської національності зголосилось не цілих 35 000 осіб - та більше сотні прихильників Пласту в Словаччині, Чехії та кількох дальших країнах Європи, з якими КПО Словаччини співпрацює.
           Дозвольте поставити питання: Зроблено мало, чи багато? - Нехай посудить історія!!!
          Керівництво Пласту Словаччини усвідомлює повністю, що робота з українською молоддю не проходить систематично і за актуальною потребою сучасного стану української національної меншини Словаччини. Зустрічі молоді в обмеженій кількості, один, чи два рази в рік, дуже мало для інтенсивної виховної роботи. Усвідомлюємо, що і пластове виховування та дотримування всіх пластових вимог не проходить на належному рівні. Однак, необхідно позитивно оцінювати і той факт, що з українською молоддю на Пряшівщині, крім Пласту та кількох учителів-ентузіастів на залишку українських шкіл на Пряшівщині, ніхто не проводить конкретну, систематично продуману роботу. Позитивним явищем є і те, що в понад 100 селах і містечках Словаччини, але й за кордоном, молодь і їхні батьки знають, що існує в Словаччині українська скаутська організація Пласт, яка, в міру даних можливостей, організує літні й зимові зустрічі та школи українознавства для нашої молоді і тим самим намагається врятувати останки національної ідентичності українського автохтонного населення Пряшівщини. Чималим виховним моментом для батьків і гостей - учасників заключних програм під час урочистого закриття таборів - є і патріотична мистецька програма у виконанні учасників зустрічей, і повторне звучання прекрасної мелодії та слів «Гімну закарпатських пластунів», яким наша молодь, так як у 20-30 роках на Закарпатті, а від 1928 р. частково і на Пряшівщині, відкриває програму кожного дня, кожної пластової зустрічі.
          Досягненням КПО є і те, що від 1993 р. підготовку програми таборів та її реалізацію проводять вже наші місцеві виховники, які виростали і набирали пластового досвіду в таборах у Німеччині, Канаді, Америці, Україні, в літніх зустрічах в Хорватії, Угорщині та в таборах в Словаччині, а саме ст. пл. Ігор та Роман Довговичі з Кошиць, які поперемінно були комендантами всіх пластових таборів і зустрічей від 1991 р. по сучасність, так само, як і ст. пл. Ксеня Рибак з Братислави, ст. пл. Наталка Годарська та Мирослава Дірер з Гуменного, ст. пл. Марія Мініх з Вирави та Дашка Брішкар з Нягова, ст. пл. Душаната Александра Сушинові із Свидника, Наталка Макара з Шариського Щавника та Ленка Дерев'яник з Орябини, Марія та Іван Прокіпчаки з Хмельової, Святослав Довгович, Володимир Кравець та Петро Бакош з Кошиць, Ярослав Рибак з Братислави та Гавриїл Чіпак із Светлиць.
          Мої вчителі в сибірських «ГУЛАГАХ» - непересічні борці багаторічних визвольних змагань за незалежність України - повчали мене такими словами: «В песимізмі, всюди і завжди, мусиш знаходити оптимізм, то означає знаходити вихід і з найскладніших проблем, мати перед собою мету, яка вона - ти добре знаєш, і йти вперед!», тому дозвольте закінчити всі вищенаведені песимістичні факти оптимістично, впевнено проголошуючи: «Ще не вмерла Пряшівщина!». Підтвердженням такого «крилатого» проголошення є і той факт, що до КПТ й ЛШУ з року в рік зголошується більше й більше молоді, але, через брак грошей, керівництво Пласту змушене інколи й відмовляти тим, які вже були учасниками зустрічей і брати молодших, котрі ще не були в таборах, щоб і таким способом знайомити якнайбільше молоді з програмою Пласту та ЛШУ, а тим самим пробуджувати у них національну гордість. Підтвердженням нашого оптимізму є і прекрасні та щирі листи, надіслані керівництву Пласту учасниками таборів.
         Дозвольте, з нагоди прекрасного 80-тилітнього ювілею заснування пластової організації в Словаччині, звернутись до Головної Пластової Булави, до Крайових Пластових Старшин, до компетентних українських установ України і закордоння, до всіх українських організацій та приватних осіб в діаспорі, в Україні, але і в Словаччині, з проханням, щоб, в міру своїх можливостей, допомогли морально, але і матеріально, для більш систематичної діяльності між українською молоддю Словаччини, щоб автохтонне українське населення Пряшівщини, внаслідок історичних подій відірване від корінного народу, і під впливом «чужих» уже понад 800 років, все ж таки зберегло і для прийдешніх поколінь свої історичні традиції, звичаї, пісенне багатство та, зокрема, неповторну архітектуру дерев'яних церков та іконостасів нашого народу, котрі подивляє весь культурний світ.
          І на кінець необхідно підкреслити, що поки ми всі спільними силами в Словаччині, Україні, але і в діаспорі - кому ще залежить хоч трохи на тому, щоб українське автохтонне населення Пряшівщини не зникло із сторінок історії - не вкладемо свій внесок у цю благородну справу, то пропаде і тих кілька позитивних результатів, яких досягла Крайова Пластова Організація протягом своєї діяльності в 1991-2008 роках.