Ми прокинулися востаннє в нашій тимчасовій домівці в осередку «Злата Ідка». Пакування, сніданок, підготовка їдальні до програми для батьків. Перед урочистим закриттям табору, на якому присутній був і почесний голова ПЛАСТу в Словаччині Левко Довгович, пластову присягу склали Міріам Мудрікова, Александра Глодова та Алекс Леферович. Наш «концертний зал» знову заповнили десятки батьків. Програму, яку підготували Святослав Довгович та лектори 27-ої Літньої школи українознавства Олександра Мікушова, Марія Рибакова та Марта Каконі, модерували Софія Соколюк та Андрій Купряненко. Розпочалась вона із популярної табірної пісні «Ой, видно село», також прозвучав табірний хіт «Смерека», який усі співали під супровід табірного бенду у складі Ніколас Корманик — скрипка, Марек Чіпчовський — гітара та Святослав Довгович — фортепіано. Після цього вже показалися таборові таланти. Бурхливі овації заслужила наймолодша учасниця табору – чотирирічна Кларка Мікушова, яка разом із Євою Соколюк у першому блоці програми декламувала уривки з віршів Тараса Шевченка. Його 210-річчя ми кілька разів відзначали в таборі. Щороку привозять до таборів нові народні пісні, цього разу вони були з Малого Липника, також Ніколас і Юлія Корманикові. Шевченка згадали у програмі ще двома піснями на його слова, які виконали Наташа Мікушова, Юлія Корманікова та Анна Онушкова у супроводі акордеоніста Раймунда Каконі та скрипаля Ігоря Договича. Були й танці. Наташа Мікушова, Тамнара Онушкова, Юлія Корманікова, Люсія Пліхтова, Оля Пархоменко та Марія Янишевська танцювали під пісню української співачки Альони, яка посіла третє місце на цьогорічному пісенному конкурсі Євробачення. Хоча в таборі ми намагалися якомога менше говорити про події останніх понад двох років в Україні, це було нелегко. Війна не оминає мистецтво та культуру, тож у наступному блоці Лілія Хуторна продекламувала вірш Ліни Костенко «Коли закінчалась війна», а Вікторія Чорна заспівала пісню «Життя триває! Хай ніч минає!». Хвилиною мовчання ми вшанували пам’ять жертв усіх воєн, серед яких багато дітей, а також пам’ять Петра Гринка, сім’я якого є власником нашой тимчасовой домівки на Златій Ідці і який був великим прихильником і другом ПЛАСТу. Після популярної пісні «Oй, у лузі червона калина» діти дякували керівникам, викладачам, а також батькам. Далі слідувало потрійне «Сильно, красно, обережно, ьистро» — привітання ПЛАСТУ в честь 29 літнього табору та 27 літньої школи українознавства КАРПАТИ 2024. «Зустрінемось на ювілейному 30 таборі КАРПАТИ 2025»,- попрощалися модератори. Новаки ще затанцювали свій табірний танець всі заспівали табірні хіти «Соколи» та «Отаман». А потім було прощання, під час якого навіть блищали сльози. Але всі розійшлися з надією, що через рік зустрінуться знову.

ФOTOAЛЬБОМ